Батьки у взаєминах зі своїми дітьми мають зменшувати хворобливість їхніх
переживань з приводу невдач, допомогти їм емоційно долати ситуації, пов’язані
зі шкільними оцінками. Похвала їм необхідна, але треба вказати на помилки,
неточності.
Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? як зробити так, щоб ваше ставлення
позитивно впливало на вашу дитину, а не ще більше її пригнічувало?
Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою
увагу на диханні: один… два… десять… відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про
свої колишні «успіхи». «постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А ось
тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину, співчуваючи її
бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що
спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і
натиснути гальма.
Правило 2: не поспішайте. Старий,
педагогічний одвічний гріх. Ми очікуємо від дитини всього і негайно. Ми
вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо,
як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її
– вона вчиться, але стає зубрил кою і ненавидить учіння, школу, а може й… вас.
Правило 3: безумовна любов. Ви любите
свою дитину не зважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це
допомагає їй бути впевненою у собі і долати невдачі. А як же ставитися до
невдач?... Вона вас засмучує і… все.
Правило 4: не бийте лежачого. Двійка,
а для когось і четвірка – достатнє покарання, тому й не доцільно карати за одні
й ті ж самі помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної
допомоги.
Правило 5: щоб позбавити дитину
недоліків, намагайтеся вибирати один – той, якого ви хочете позбутися
найбільше, і говоріть тільки про нього.
Правило 6: вибирайте найголовніше,
порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації най значущіших для самої дитини
шкільних труднощів. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не
вимагайте одночасно й виразності, й переказу.
Правило 7: - головне: хваліть –
виконавця, критикуйте – виконання. Людина схильна сприймати будь-яку оцінку
глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти
відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.
Правило 8: - найважче: оцінка має
порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її особистими вчорашніми, а не тільки з
державними нормами оцінювання та не успіхами сусіднього Івана.
Правило 9: не скупіться на похвалу,
будуючи стосунки зі своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки.
Нема такого двієчника, котрого нема за що похвалити.
Правило 10: означає в морі помилок
острівок успіху, на якому зможе триматися, вкорінюватися дитяча віра в себе та
в успіх навчальних старань. Оцінювати дитячу працю потрібно індивідуально,
тактовно. Саме за такої умови в дитини не виникне ні ілюзії повного успіху, ні
відчуття цілковитої невдачі.
Правило11: ставте перед дитиною найбільш
конкретні та реальні завдання, й вона спробує їх виконати. Не спокушайте дитину
метою, якої не можливо досягти.
Правило 12: не рвіть останньої нитки. Досить
часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою, дитина повинна
виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має
стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Але найчастіше так
буває, коли справи з навчанням не дуже запущені і до нього ще не втрачено
інтересу. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то
її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна
витягнути дитину до активного життя в навчанні.
Для того щоб правила були ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина має
бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. Її слід самостійно навчити
оцінювати свої досягнення. вміння себе оцінювати є необхідним компонентом
уміння вчитися – головного засобу подолання труднощів у навчанні.
Немає коментарів:
Дописати коментар